Основні погляди на процеси старіння шкіри, антивікова корекція з використанням препарату Еленеон

Наталля Петрівна Клягіна, кандидат медичних наук, лікар-дерматовенеролог, лікар вищої категорії

 

У статті представлені основні погляди на основи процесів старіння шкіри та ефективність застосування місцевих ретиноїдів в anti-age терапії різних вікових груп, як цілеспрямовано, з метою зменшення та усунення дрібних зморшок, так і для досягнення суміжного ефекту у пацієнтів із супутньою дерматологічною патологією (акне, постакне, розацеа, мелазма, лентиго). Автор статті обґрунтовує значущість зовнішньої антивікової терапії ретиноїдами, наводить огляд можливості місцевого застосування їх за різними схемами, в залежності від вихідного стану шкіри, її реактивності в процесі використання, та бажаного ефекту. У якості нового засобу для досягнення anti-age ефекту запропоновано препарати Еленеон плюс та Еленеон мах, у вигляді крему, діючою речовиною якого є третиноїн, в концентрації 0,05% та 0,1% відповідно, правильне, контрольоване застосування якого здатне коригувати процеси старіння шкіри, дає легкий депігментуючий ефект, що покращує якість життя пацієнтів, їх задоволення від отриманого результату.

 

Ключові слова: шкіра, антивіковий догляд, ретиноїди, третиноїн, крем Еленеон плюс, крем Еленеон макс.

 

Актуальність

 

Актуальність проблеми старіння шкіри та її корекції на сьогодні зростає з кожним роком, що зумовлює інтерес багатьох фахівців, в часності дерматологів та косметологів. Не дивлячись на багатогранність можливостей з боку естетичної медицини та велику кількість засобів, які на сьогодні є в нашому арсеналі, дана проблема не має достатнього та всебічного вирішення, тому залишаються актуальними для пацієнтів новітні препарати, які будуть мати змогу допомагати вирішувати проблеми старіння шкіри. Особливо це стосується препаратів, які ми можемо рекомендувати пацієнту в домашній догляд, і які при цьому будуть мати виражений ефект. Дуже важливим моментом є можливість застосовувати їх у комбінації з іншими засобами та косметологічними процедурами.

 

Старіння є дуже складним процесом, який відбувається в кожній клітині організму, і старіння шкіри — це лише наслідок цього процесу. Загальновизнаними теоріями старіння вважаються вільнорадикальна теорія Хармана і теорія глікації Мейларда [2]. Перша пояснює процеси старіння надлишковим утворенням вільних радикалів і їхнім впливом на процеси метаболізму клітин. Вільні радикали це молекули, що мають вільну валентність, тому вони активно вступають у хімічну реакцію. Існує багато причин їх утворення. Боротьбі з ними допомагає система антирадикального захисту, однак вона має обмежену дію. Тому з віком в органах і тканинах людини має місце накопичення продуктів окисного ушкодження ліпідів, білків, нуклеїнових кислот. Зокрема, втрата еластичності шкіри зумовлена віковими деструктивними змінами в двох головних білках сполучної тканини — колагені та еластині, тому застосування вітаміну Е, β-каротину, мелатоніну і деяких інших низькомолекулярних антиоксидантів допомагає запобігти передчасному старінню шкіри людини. Але, на жаль, повністю вирішенням проблеми це бути не може. Інший важливий механізм процесу старіння — неферментативна реакція між моносахаридами та аміногрупою білків — має назву «глікація»[2]. Її суть полягає в тому, що білки здатні зв'язуватися з цукровими речовинами (ЦР), а швидкість перебігу цієї реакції залежить від часу та концентрації ЦР в організмі, зокрема в шкірі. Вільні радикали впливають на білки клітин, зменшуючи їх захист від впливу ЦР. Руйнівний вплив прямого сонячного випромінювання і несприятливих метеорологічних факторів, а також неправильний догляд за шкірою або взагалі його відсутність є одними з головних причин, що прискорюють старіння шкіри. За даними деяких досліджень, паління підвищує ймовірність ранньої появи зморщок у жінок. У курців утворюються передчасні зморшки навколо очей і рота, зумовлені звуженням дрібних кровоносних судин обличчя й активацією вільнорадикального окиснення. На нейтралізацію вільних радикалів, що утворюються у великій кількості при палінні, витрачається вітамін С, необхідний для побудови колагену. Стресові фактори в поєднанні з розумовим напруженням призводять до зношування нервової системи, погіршення кровопостачання тканин і, відповідно, до передчасного старіння. Постійне психологічне напруження зумовлює тривале розтягнення лицьових м'язів, після чого настає надмірне їхнє розслаблення, що супроводжується максимальною витратою енергетичних запасів у цих м'язах. У результаті розвивається атонія цієї м'язової тканини з наступним провисанням шкіри і зміщенням жирової тканини в нижні відділи обличчя під дією сили тяжіння. Крім цього, адреналін — гормон стресу — звужує судини, і шкіра тривалий час позбавляється живлення і кисню [4].

 

Не можна не відзначити вплив сонячних променів на шкіру. УФ-промені проникають крізь скло, тканину, одяг; досягають глибоких шарів дерми, ушкоджують стінки капілярів; є причиною кумулятивних процесів фотостаріння; нерідко спричиняють фототоксичні і фотоалергійні реакції. Вплив α-променів на шкіру людини є високоенергетичним. Вони ушкоджують епідерміс і є причиною його посиленого зроговіння. При тривалому впливі УФ-променів проявляються ефекти фотостаріння, змінюються структури нуклеїнових кислот. Дані деяких досліджень свідчать також, що α та β УФ-промені здатні впливати на імунологічні процеси у шкірі: викликати функціональну зміну клітин Лангерганса, збільшення кількості Т-лімфоцитів — супресорів, зниження рівня лімфоцитів-кілерів. Таким чином, імуносупресивний ефект УФ-випромінення в цілому може призводити до виникнення великої кількості патологій шкіри. Безумовно тургор та еластичність шкіри, її загальний стан залежать від стану судин мікроциркуляторного русла шкіри, його транспортно-обмінної функції. У процесі старіння епідермальний шар значно стоншується, особливо в мальпігієвому шарі клітин, ділянка переходу епідермісу в дерму сплющується, що призводить до в'ялості шкіри. Роговий шар потовщується, збільшується відшарування епітелію, шкіра значно зневоднюється, ушкоджується її водноліпідна плівка. Дерма стоншується в результаті кількісного та якісного зниження активності фібробластів. Волокна колагену та еластину стають менш щільними і погано організованими. Сповільнюється продукція міцних колагенових волокон, що запобігають розтягненню і розривам еластинових волокон, і за рахунок цього значно знижується стійкість сполучнотканинної системи до механічних і хімічних ушкоджень. Зменшується кількість структурних глікопротеїнів, у дермі накопичуються колоїдні маси, за рахунок цього шкіра може мати жовтуватий відтінок. Погіршується мікроциркуляція, стінки капілярів потовщуються, погіршується живлення клітин, сповільнюється їх поділ і зменшується розмір, поступово розвивається м'язова дистрофія, обличчя змінює форму, шкіра має пергаментний відтінок. У жировій тканині починаються процеси резорбції і птозу. Найчастіше відмічається тенденція до птозу жирової  тканини щічної і вилицевої ділянок. З віком м'язи обличчя і шиї піддаються атрофії, між їх волокнами відкладається жирова тканина, у цих ділянках істотно змінюються  кровопостачання і метаболізм [2].

 

Основними ознаками старіння шкіри є:

• сухість, лущення, вялість шкіри
• наявність дрібних мімічних та глибоких зморшок на обличчі та шиї
• пігментні плями, зміна кольру (потемніння) шкіри
• наявність розширених пор
• втрата пружності та розвиток птозу
• втрата чітких контурів обличчя

 

Типи старіння шкіри

 

Ми знаємо чотири основних типи старіння шкіри і 5-й комбінований.

Втомлений – вважається найбільш природним, часто зустрічається у худорлявих жінок з овальною формою обличчя. Основними ознаками є зниження тонусу мяких тканин, шкіра суха, втрачає блиск, куточки рота опущені, в них зморшки, чітко виражені носогубні складки та слізні борозни.

Дрібнозморшкуватий – саме про цей тип кажуть – «красиво старіє». Пацієнти мають дрібні зморшки, шкіра тонка, суха, часто схильна до подразнень, слабо розвинена підшкірна клітковина, а от м’язовий тонус в силі, тому самі структури обличчя не змінюються, в більш зрілому віці шкіра «як пергамент».

Деформаційний – часто зустрічається у жінок, схильних до повноти. Контури помітно деформуються за рахунок надмірного підшкірно-жирового шару. Є складки на шиї, в області декольте, мішки під очима, нависаючі повіки, брилі. Колір шкіри гарний, вона щільна.

М’язовий – зазвичай властивий для азіатського типу. Підшкірно-жировий шар розвинений погано, мімічні м’язи – добре. Відмічаються порушення пігментації, нависання, складчатість, виражені носогубні складки і опущені куточки губ. Така шкіра довго залишається гладкою, а овал практично не деформується навіть у глибокій старості.

Комбінований – частіше зустрічається у жінок з комбінованим типом шкіри. Найчастіше комбінуються дрібнозморшкуватий і деформаційний тип або втомлений і деформаційний.

 

Саме тип старіння шкіри та вихідний її стан є одним з основних критеріїв, під час вибору програми антивікової терапії та догляду за шкірою у данного конкретного пацієнта. Алгоритм призначення засобів зовнішньої терапії для таких пацієнтів, на наш погляд, може бути представлений таким чином: проведення тривалої, правильно підібраної антивікової терапії, забезпечення достатнього зволоження шкіри, усунення негативних ефектів та правильний підбір комплексу доглядових процедур.

 

Ми вирішили зупинити нашу увагу на ретиноїдах. Ретиноїдами називаються будь-які агенти, що здатні викликати специфічні біологічні відповіді в результаті зв’язування та активації рецепторів ретиноєвої кислоти. Це клас з’єднань, які хімічно споріднені ретинолу, його біологічні форми, а також структурні синтетичні похідні, які суттєво відрізняються від ізопренової структури природного вітаміну А, проте діють схожим чином: шляхом активації ядерних ретиноєвих рецепторів регулюють процеси проліферації, диференціювання та міжклітинної комунікації клітин [3,8]. Їх досліджено більше чотирьох тисяч, але клінічного застосування досягли тільки декілька з’єднань, які вводяться в рецептури лікарських та косметичних засобів. Це ретинол (вітамін А) та його ізомери - ретинальдегід, ефіри ретинолу (ретинилацетат, ретинилпальмітат); неароматичні ретиноїди – третиноїн, ізотретиноїн, алитретиноїн; моноароматичні ретиноїди – етретинат, трансацитретин, мотретинід; поліароматические ретиноїди – адапален, тазаротин, бексаротин; нові ретиноїди – селетиноїд G, аротиноїд, этретин [5].

 

Топічна дія ретиноїдів має декілька направлень. Виражений терапевтичний ефект застосування місцевих ретиноїдів при лікуванні акне досягається за рахунок комедолітичної, себостатичної, протизапальної, регенеративної та антибактеріальної дії. Вони сприяють нормалізації термінального диференціювання клітин, які тормозять гіперпроліферацію епітелія вивідних протоків сальних залоз, утворення детриту та полегшують його евакуацію [1, 9]. Еластостимулююча та еластопротекторна дія – дозволяє застосовувати їх в антивікових програмах, вплив на ангіогенез, меланогенез та відновлення популяції клітин Лангергансу дають позитивний ефект при застосуванні ретиноїдів для терапії фотостаріння, куперозу, гіпермеланозів [6]. Широке застосування в косметології набули ретиноєві пілінги, які виявляють виражену кератолітичну дію, здатні посилювати синтез епідермальних ліпідів та відновлювати епідермальний бар’єр.

 

Таким чином, при місцевому застосуванні ретиноїди виявляють антикомедогенну, себостатичну, протизапальну, керато- та імуномодулюючу дію, активують процеси регенерації в шкірі, стимулюють синтез колагену, збільшують продукцію мукополісахаридів і глікозаміногліканів.

 

Ретиноїди потрапляють в шкіру безпосередньо через роговий шар (трансепідермальний шлях) та через вивідні протоки залоз (трансфолікулярний шлях). В эпідермісі вони контролюють процеси ороговіння та пігментації, а в дермальному шарі сприяють відновленню міжклітинного матриксу. Трансфолікулярний шлях дозволяє отримати підвищену концентрацію ретиноїдів безпосередньо в фолікулах, саме це є основним при лікуванні акне.

 

Внаслідок свого безпосереднього впливу на пролiферацiю та диференціацію кератиноцитів, вони набувають успішного застосування в дерматології та косметології. Дія ретиноїдів відбувається на різних рівнях шкіри, що сприяє її швидкому оновленню, передаючи клітинам сигнал виробляти колаген, який відповідає за пружність шкіри, і продукція якого з віком знижується. Вони прискорюють ділення клітин, в результаті клітинний цикл скорочується, епідерміс потовщується, роговий шар стає більш компактний, а кількість глікозаміногліканів (гіалуронова кислота та крупні молекули, які відповідають за регенерацію і тургор шкіри) в дермі збільшується. На сьогодні препарати на основі ретинолу та його ізомерів мають наукову базу та переконливі клінічні дослідження, тому можуть з успіхом застосовуватись в схемі анти вікового догляду пацієнтів.

 

За багатьма даними, оптимальний вік для введення ретиноїдів у догляд – 30-35 років. Але не виключені випадки, коли вікові зміни відбуваються раніше, тому підхід до підбору даних препаратів має бути індивідуальним та обов’язково під контролем спеціаліста. Починати терапію бажано з  низької концентрації, поступово, при необхідності,  збільшуючи її. Частота застосування залежить від особливостей даного конкретного засобу та індивідуальних реакцій пацієнта. Наприклад у випадку сухої чутливої шкіри, з вираженими віковими змінами, застосування ретинолу у високій концентрації щоденно може призвести до вираженої сухості, лущення, явищ куперозу, в той час як для пацієнтів з жирною шкірою, схильною до висипів, щоденне застосування дасть виражений ефект, а інколи може мати місце необхідність підвищення концентрації.

 

Побічні эфекти ретиноїдів

 

Відомим фактом є те, що на протязі перших місяців використання ретиноїдів можуть мати місце прояви ретиноїдного дерматиту (РД), у вигляді сухості, лущення, відчуття стягнутості шкіри, еритеми. Пояснюються вони трьома факторами. По-перше похідні третиноїну та ІТ, стимулюють RAR-α на поверхні шкіри (эффект пілінга). По друге явища РД більш проявляються у весняно-літній період, коли відмічається найбільше сонячне навантаження на шкіру. По-третє, є дані, що, натуральні ретиноїди та їх синтетичні аналоги являються частковими агоністами  RARs и RXRs, тобто в присутності іншого ліганда (повного агонистіа цих рецепторів) вони ведуь себе як антагоністи, біологічний эфект перекручується або не проявляється, а при відсутності природнього агоніста ретиноїди стимулюють RARs и RXRs зі 100% біологічним ефектом. Є вірогідним, що повним агоністом RARs и RXRs являється α-ліноленова кислота (ЛК). В перші тижні терапії як системними, так і місцевими ретиноїдами можливе загострення процесу у вигляді появи сухості, лущення, еритеми, відчуття печіння, збільшення кількості висипів [6,8]. Виникнення цих реакцій пояснюється тим, що в присутності навіть незначної кількості  ЛК ретиноїди ведуть себе як антагоністи і блокують RARs и RXRs. У відповідь на блокаду рецепторів та відсутність біологічного ефекту клітина починає експресувати додаткову кількість ядерних RARs и RXRs. При продовженні лікування ретиноїдами їх концентрація в шкірі через декілька днів напевно стає доволі високою у порівнянні з концентрацією ЛК, а значно збільшена кількість RARs и RXRs дозволяє ретиноїдам проявити себе як повні агоністи останніх, повністю емітуючи ЛК.

 

Подразнюючий ефект – клінічно проявляється незначним лущенням, свербежем, іноді почервонінням. І навіть, якщо шкіра пройшла перший етап адаптації до ретиноїдів без подібних явищ або з мінімальною їх вираженістю, збільшення концентрації діючої речовини або кратності застосування, або нераціональний супутній догляд може спровокувати подразнення (навіть РД, підвищення чутливості та купероз).

 

Сухість шкіри – основний фактор, який може заважати вираженому anti-age ефекту ретиноїду, тому потрібно створити необхідні умови, що будуть сприяти достатньому зволоженню шкіри. При цьому потрібний ретельний догляд за шкірою, її гідратація і регулярне використання препаратів, які зволожують шкіру. Тому при місцевому застосуванні ретиноїдів не просто є доцільним, а й обов’язковим використання засобів для достатньої регідратації шкіри. Раціональне зволоження необхідно підбирати індивідуально, залежно від вихідного стану шкіри пацієнта, клінічних проявів ознак старіння, реакції на використання ретиноїдів, переносимості того чи іншого засобу, наявності/відсутності супутньої дерматологічної патології, погодних та кліматичних умов, також враховуючи розпорядок дня, звички та інші обставини для досягнення ефективного комплаєнсу. У разі вираженої сухості шкіри або схильності до неї, при холодному кліматі доцільно застосовувати емолієнти з високим вмістом ліпідів (ліпоемульсії, ліпокреми). Разом з тим, слід пам’ятати, що емолієнти цього типу містять емульгатори, які можуть емульгувати власні фізіологічні ліпіди епідермісу і в ході наступних водних процедур (вмивання, ванна, душ) ці емульговані ліпіди вимиваються з епідермісу, додатково посилюючи сухість та подразнення шкіри. Емолієнти/регідратанти на основі термальної води чинять комплексну дію на суху та подразнену шкіру, зумовлюючи її пом’якшення, зволоження та захист. Застосування раціонального зволоження слід розглядати як обов’язвий елемент щоденного догляду в схемі anti-age терапії пацієнтів для досягнення успіху і попередження негативних побічних явищ.

 

Важливо пам’ятати, що ретиноїди підвищують фоточутливість шкіри, таким чином, підвищуючи ризик виникнення пігментації . Тому краще їх застосовувати або в осінньо- зимовий період, або тільки в вечірній час, при цьому регулярно використовувати санскріни з високим рівнем захисту (від UVA1-, UVA2- и UVB-променів).

 

Враховуючи вищевказані особливості ретиноїдів у використанні, підбір схеми лікування та ведення пацієнта, якому призначається препарат, на основі ретиноїду, має здійснювати лікар дерматолог, формувати і контролювати його. Тактику ведення таких пацієнтів визначають після визначення вихідного стану шкіри, бажаного результату, наявності супутніх дерматологічних проблем, варіантів клінічної презентації типу старіння шкіри.

 

Клінічне дослідження препарату Еленеон

 

Нами було проведено клінічне дослідження з вивчення терапевтичної активності препарату Еленеон при вікових змінах шкіри. Під нашим спостереженням перебувало 40 пацієнтів у віці від 30 до 65 років (жінки).

 

У 30% пацієнтів (n=12) була супутня дерматологічна патологія: пізні акне, постакне, розацеа, порушення пігментації у вигляді мелазми, лентіго.

 

Деякі пацієнти звернулися з метою антивікового догляду вперше, деякі раніше використовували  засоби та процедури, але на протязі 6 місяців не застосовувались жодні антивікові засоби та програми.

 

Еленеон включали в комплексний anti-age догляд на протязі 12 тижнів за різними схемами, в залежності від типу старіння та вихідного стану шкіри призначали нанесення препарату через день, ввечері або щоденно. Всі пацієнти використовували раціональне зволоження шкіри, яке, в залежності від її вихідного стану, наносили 2-х до 5-6 разів на день, деякі застосовували зволоження через 30 хвилин після нанесення Еленеону. При наявності у пацієнтки на початку терапії сухості шкіри та ознак порушення водно-ліпідного шару, спочатку призначали зволожуючі та відновлюючі засоби, і тільки після досягнення достатньої гідратації шкіри, підключали препарат Еленеон.

 

Перші клінічні ознаки anti-age ефекту спостерігались через 4-6 тижнів від початку використання препарату, легкий депігментуючий ефект пацієнти відмічали через 6-8 тижнів. У пацієнток, які мали супутню дерматологічну патологію (акне, постакне, розацеа) відмічалось зменшення висипів на 6-8 тиждень використання препарату, і значне зменшення висипів та вираженості запальних елементів через 10-12 тижнів.

 

У 7 пацієнток із 40 відмічались скарги на легку сухість, незначне лущення, відчуття стягнутості шкіри, у 4-х з них на початку використання було ще й незначне почервоніння.

Після зменшення кратності застосування Еленеону, переведення на більш низьку концентрацію (0,05) та корекції зволоження шкіри (збільшення частоти, зміна засобу), всі вищевказані ефекти піддавались корекції на протязі 5-10 днів.

 

Побічні ефекти у вигляді сухості, лущення, незначного почервоніння у пацієнтки 38 років на 7-й та 15-день лікування

 

Отримані клінічні результати оцінювали клінічно за наступними критеріями:

- досягнення бажаного результату (розгладження дрібних зморшок) – відмічали 23 пацієнтки;

- значне поліпшення – зменшення вираженності дрібних зморшок на 50% - відмічали 8 пацієнток;

- поліпшення – зменшення дрібних зморшок на 30-50% і менше – відмічали 9 пацієнток.

 

Пацієнтка 40 років на 1-й та 28-й день застосування крему Еленеон плюс

 

 

Пацієнтка 61 рік на 1-й день та 10 -й тиждень застосування крему Еленеон плюс

 

Пацієнтка 57 років на 1-й день та 4-й тиждень застосування крему Еленеон плюс

 

Задоволення від отриманого результату і бажання продовжити терапію після 12 тижнів використання крему Еленеон мали 34 пацієнтки. 3 пацієнтки відмічали незначний дискомфорт, який періодично виникав у вигляді стягнутості шкіри, в основному при погрішностях в додатковому догляді за шкірою (недостатнє зволоження). 3 пацієнтки бажали продовжити подальшу терапію, але з побажанням зменшити кратність нанесення, незважаючи на той факт, що ніяких негативних суб’єктивних відчуттів застосування препарату не викликало, мотивуючи більшою зручністю.

 

Висновки

 

У висновках ми хочемо нагадати загальні концепції місцевого застосування ретиноїдів, що  підтвердили і результати спостереження пацієнтів, які використовували крем Еленеон. При даній терапії можлива періодична поява сухості, лущення, відчуття стягнутості, подразнення шкіри, що потребує додаткового її зволоження, а іноді зменшення частоти нанесення та концентрації препарату.  Коли пацієнт має синдром чутливої шкіри або просто виражену гіперчутливість, дані препарати не рекомендуються, є також вірогідність розвитку алергічного контактного дерматиту (за деякими данними складає біля 5%) . Не слід використовувати дані препарати на протязі 7-14 днів після агресивних косметологічних процедур (епіляція, пілінг, лазер та ін), перед інсоляцією, поєднувати з фотосенсибілізуючими препаратами (тіазидів, тетрациклінів, фторхінолонов, фенотіазинів, сульфаніламідів), поєднувати з прийомом високих доз вітаміну А.

 

Щоб уникнути не бажаних ефектів при використанні крему Еленеон, необхідно дотримуватись певних правил, як і при використанні інших ретиноїдів, а саме:

• наносити препарат на суху шкіру, через 30 хвилин після вмивання (дати можливість відновитись водно-ліпідному шару);
• після першого нанесення, якщо шкіра чутлива, змити через годину;
• починати з низької кратності та концентрації препаратів;
• при появі подразнення, зменшити частоту нанесення (1 раз в 2‒3 дня);
• наносити краще ввечері, тонким шаром;
• зранку завжди використовувати сонцезахисний крем;
• чітко коригувати зволоження шкіри (при необхідності наносити зволожуючий крем до або після застосування препарату не менше, ніж через 30 хвилин

 

При застосуванні гелю Еленеон, навіть в концентрації 0,05%, як і інших ретиноїдів необхідна правильна взаємодія пацієнта зі спеціалістом.  Неправильне застосування даних засобів (великий об’єм, використання на подразненій, пересушеній шкірі, після будь-яких подразнюючих процедур (пілінги, в тому числі домашні, лазерні процедури, тощо) може спровокувати відмову пацієнта від даних препаратів. Контактна реакція, яка іноді може спостерігатись і помилково приймається пацієнтом за алергічну (незначна гіперемія, сухість, лущення, відчуття печіння) також може спровокувати небажання подальшого використання даних засобів. Необхідно пояснити пацієнту правила використання крему Еленеон, налаштувати на довготривалість терапії, заздалегідь попередити про всі можливі супутні реакції, про які ми говорили вище, і які не потребують відміни препарату, а лише корекції його застосування, та наголосити про важливість правильного додаткового догляду за шкірою в цей період.

Таким чином, можна зробити такі висновки щодо застосування препарату Еленеон в антивіковій терапії пацієнтів різних вікових груп:

- Зручність у застосуванні (1 раз на добу щоденно або через день) дозволяє досягти більш повного комплаєнсу та бажаного результату

- При наявності супутньої дерматологічної патології (акне, постакне, розацеа) спирияє зменшенню висипів та чинить виражений лікувальний ефект

- При виконанні пацієнтом всіх рекомендацій, вищеописані побічні явища виникають рідко і мають незначну вираженність та достатньо легко коригуються

- При адекватному додатковому зволоженні шкіри позитивно впливає на вікові зміни шкіри (зменшує вираженість зморшок, розглажує шкіру, виявляє легкий депігментуючий ефект)

- Наявність двох різних концентрацій препарату дає можливість застосовувати його  при різній вираженості процесу та більш легко коригувати і попереджати виникнення побічних явищ    

Все це у поєднанні з ефективністю, результативністю, багатонаправленністю дії (кератолітична, себорегулююча, еластостимулююча, депігментуюча) дозволяє призначати препарат Еленеон з метою антивікової терапії у пацієнтів різних вікових груп та при наявності суміжної дерматологічної патології (акне, постакне, розацеа).

 

Список літератури:

1. Болотная Л.А., Сидельник В.М., Осипенко Т.С. Ретиноиды в практике дерматовенеролога// Клінічна імунологія, алергологія, інфектологія 2012. - С. 10-13
2. Бондаренко В.В.,  Федорич Л.Я. Передчасне старіння шкіри:причини виникнення та методи лікування(огляд)// Косметологія. -  2006.- №1. – С. 58-60.
3. Мавров И.И., Болотная Л.А., Сербина И.М. Основы диагностики и лечения в дерматологии и венерологии: Руководство для врачей, интернов и студентов. – Х.: Факт, 2007. – 792 с.
4. Примак А. Нарушение процессов детоксикации в механизме старения // Les nouvel estetik (рус. изд.).— 2003.— № 3.— С. 16.
5. Kontaxakis V.P., Skourides D., Ferentinos P. et al. Isotretinoin and psychopathology: a review // Ann. Gen. Psychiatry. – 2009. – Vol. 20, № 8. – Р. 22–28.
6. Mukherjee S., Date A., Patravale V., Korting H. C., Roeder A., Weindl G. Retinoids in the treatment of skin aging: an overview of clinical efficacy and safety // Clin. Interv. Aging. -2006. - Vol. 1, No 4. - P. 327-348.
7. Ortonne J. P. Retinoid therapy of pigmentary disorders // Dermatol. Ther. - 2006. - Vol. 19, No 5. - P. 280-288.
8. O'Reilly K., Bailey S.J., Lane M.A. Retinoid-mediated regulation of mood: possible cellular mechanisms // Exp. Biol. Med. – 2008. – Vol. 233, № 3. – Р. 251–258.
9. Plewig G. Isotretinoin Therapie: Wann, was, wie? // In: Fortschritte der praktischen Dermatologie und Venerologie – Springer Berlin Heidelberg, 2005. – Р. 245–258.